Про дослідження

Проблема

Коли показник стає метою, він перестає бути надійною мірою (закон Гудхарта). Орієнтація на кількісну наукометрію стимулює імітацію: «салямі-публікації», хижацькі журнали, накрутку цитувань, зростання відкликань. Україна — показовий випадок: за публікаціями на одного дослідника та на одиницю інвестицій показники одні з найвищих у світі, але це радше індикатор системного спотворення стимулів, ніж якості.

Ідея: виміряти час і якість, а не кількість

В основі — категоризація робочого часу науковця на три види (адаптація «безглуздої роботи» Гребера):

• Дійсна наукова діяльність (ДНД) — те, що наближає до нових знань.
• Корисна ненаукова (КННД) — супутнє, але корисне.
• Безглузда діяльність (БД) — бюрократія й «годування метрик», що лише відволікає від науки.

Поверх цього будується система індексів дифузійного типу (як PMI): динаміка структури часу, забезпеченість ресурсами, якість результатів, очікування.

Що показав пілот (N=200)

Картина суперечлива — і саме ця суперечність є головним висновком:

• Безглузда діяльність зростає найшвидше серед усіх категорій часу (ІБВЧ за 5 років = 138.8).
• Ресурсна база критично недостатня — зведений Індекс наукових можливостей ІНМ = 71.8 (значно нижче нейтральних 100).
• Водночас мотивація потужна: 63.8% визнають змістовність своєї роботи, 84.9% публікували б і без зовнішнього примусу.
• Найодностайніший результат: 93.4% вважають, що усунення безглуздої діяльності покращило б якість їхньої науки.

Тобто проблема не в людях, а в умовах: системний розрив між внутрішньою мотивацією науковців і організаційно-економічним середовищем їхньої роботи.

Статус

Це пілотне дослідження — апробація інструментарію на вибірці N=200 (невипадковій). Воно демонструє, що інтерсуб'єктивні індекси якості науки вимірні на системному рівні. Повноцінне репрезентативне дослідження — попереду; нові хвилі додаватимуться сюди для порівняння в часі.